Відповідно до чинного Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі – Закон) значна кількість активів, які арештовані у кримінальних провадженнях передається в управління Національному агентству (далі – АРМА).

Серед цих активів є і об'єкти матеріальної та духовної культури – картини, ікони, книги, різні види зброї тощо, які перебували, зокрема і в приватних колекціях.

В державних органах, як правило, відсутня інформація щодо їх вартості та наявності їх культурної, музейної чи родинної цінності.

Народними депутатами України – членами Комітету з питань антикорупційної політики зареєстровано проекти законів № 11280 та 11280-1, якими пропонується додаткове правове регулювання способів управління АРМА зазначеними арештованими активами та запровадження механізму їх оцінки, шляхом проведення державної експертизи на предмет визначення їх культурної цінності.

Так, у разі наявності в арештованих активів культурної цінності, такі активи пропонується передавати в управління до музеїв, заповідників, бібліотек або архівів державної форми власності, у порядку, передбаченому статтею 21-1 Закону.

Також у практиці управління арештованими активами наявні випадки прийняття судами рішень щодо управління активами у вигляді об’єктів мистецтва, шляхом їх реалізації. Таке рішення було прийнято під час кримінального провадження у справі Віктора Медведчука. При цьому перед прийняттям цього рішення не проводилось вивчення відповідних об’єктів на предмет їх художнього, історичного, етнографічного та наукового значення. Однак, під час розпочатої процедури реалізації арештованих 285 картин виявилось, що 112 із них мають культурну та історичну цінність.

З огляду на специфіку об’єктів мистецтва та їх унікальність, у певних випадках не вбачається за можливе застосовувати до них стандартні правила управління активами, що мають родові ознаки. Відтак, пропонується встановити, що рухоме майно, яке належить до культурних цінностей, не може бути реалізовано до конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про стягнення в дохід держави.

Зазначене має на меті уникнути ряду ризиків для держави, таких як:

вимоги законного власника про повернення індивідуального (унікального) майна після зняття з нього арешту;

поспішного прийняття рішення про реалізацію об’єктів мистецтва без належної оцінки їх художнього, історичного, етнографічного, наукового значення, допущення помилок або зловживань під час цього процесу;

можливість власнику арештованого майна викупити такі об’єкти через підставних осіб тощо.